Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.06.2019 року у справі №922/3137/15
Постанова ВГСУ від 17.11.2015 року у справі №922/3137/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 922/3137/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Грека Б.М.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. у справі № 922/3137/15 господарського суду Харківської області за Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 210546109,76 грн.,

за участю представників:

Позивача: Смакота Н.І., дов. № 14-98 від 18.04.2014р.,

Відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі", Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 105645347,40 грн., 12949621,23 грн. 7% штрафу, 13365582,87 грн. пені, 10835897,60 грн. 3% річних, 67749660,66 грн. інфляційних втрат, а всього 210546109,76 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по оплаті отриманого природного газу за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015р. в позові відмовлено частково, а саме: стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р. у розмірі 105645347,40 грн., штраф в сумі 12949621,23 грн., пеню за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 13365582,87 грн., 3% річних за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 10741612,25 грн., інфляційні за період з грудня 2012р. по березень 2015р. в сумі 67749660,66 грн. та судовий збір в сумі 73047,27 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 515, 549-551, 599, 610-612, 615, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 42, 43, 84, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.07.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Харківські теплові мережі" (Покупець) було укладено договір № 1876-БО купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 1876-БО), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або /та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1876-БО Продавець передає Покупцеві з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 43710 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: серпень - 190 тис. куб. м., вересень - 320 тис. куб. м., жовтень - 7500 тис. куб. м., листопад - 16700 тис. куб. м., грудень - 19000 тис. куб. м.

При цьому, згідно п. 3.4. Договору № 1876-БО, Покупець зобов'язався не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Також, згідно п. 6.1. Договору № 1876-БО, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, судами встановлено, що Позивач виконав свої зобов'язання за Договором № 1876-БО, здійснивши поставку Відповідачу природного газу в обсягах, передбачених цією угодою, на загальну суму 268567170,15 грн.

У свою чергу, Відповідач оплатив отриманий ним від Позивача природний газ тільки частково - на загальну суму 95172162,09 грн., також, відмовившись при цьому і підписувати акти приймання-передачі природного газу за вересень, жовтень та грудень 2012 року.

В наступному, 26.09.2014р. Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКС України в Харківській області), Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації (далі - ДФ Харківської облдержадміністрації), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації (далі - Департамент ЖКГ Харківської облдержадміністрації), КП "Харківські теплові мережі" та НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 441/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі - Договір № 441/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Згідно п. 7 Договору № 441/30 КП "Харківські теплові мережі" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз" 137891371,61 грн., у тому числі: 67478735,37 грн. для погашення заборгованості за природний газ 2012 року за договором від 11.07.2012р. № 1876-БО і 70412636,24 грн. за спожитий природний газ у 2013 році за договором від 28.12.2012р. № 13/2991-БО-32.

При цьому, згідно пп. 2, 3 п. 10 Договору № 441/30, з метою його виконання сторони зобов'язались: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Як встановлено судами, 13.10.2014р. Відповідач перерахував Позивачу кошти за природний газ 2012 року за Договором № 1876-БО в сумі 67478735,37 грн., які були визначені Договором № 441/30.

З огляду на таке, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за отриманий ним природний газ, з урахуванням часткового погашення ним боргу у розмірі 95172162,09 грн. і 67478735,37 грн., на момент вирішення спору становить 105645347,40 грн.

Вимогами НАК "Нафтогаз" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 526, 611 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України, умови договору № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р. та договору № 441/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014р., є стягнення з КП "Харківські теплові мережі" основного боргу у розмірі 105645347,40 грн., 12949621,23 грн. 7% штрафу, 13365582,87 грн. пені, 10835897,60 грн. 3% річних, 67749660,66 грн. інфляційних втрат, а всього 210546109,76 грн., у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого та отриманого останнім у період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. природного газу за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, умови договору №1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р., договору №441/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014р., та представлені докази у справі, встановивши наявність у Відповідача боргу перед Позивачем по оплаті природного газу у заявленому в позовній заяві розмірі та, здійснивши при цьому правильний перерахунок нарахованих Позивачем, зокрема, 3% річних, дійшов висновку про відмову в позові частково, задовольнивши таким чином позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" частково та стягнувши на його користь з КП "Харківські теплові мережі" заборгованість за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р. у розмірі 105645347,40 грн., штраф в сумі 12949621,23 грн., пеню за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 13365582,87 грн., 3% річних за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 10741612,25 грн., інфляційні за період з грудня 2012р. по березень 2015р. в сумі 67749660,66 грн. і відповідну до цього суму судового збору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення - про відмову в позові, виходив з того, що оскільки наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", на підставі якого і здійснювались розрахунки між сторонами, було визнано таким, що втратив чинність, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.10.2013р. № 730, тому Позивачем неправомірно розраховувалась поставка газу за спірний період за вказаною методикою, тоді як з урахуванням умов укладеного договору №441/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014р. за яким сторони цієї угоди змінили порядок і строк проведення розрахунків за газ, поставлений по договору №1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р., Відповідач перерахував Позивачу кошти в сумі 67478735,37 грн., що свідчить про відсутність прострочення оплати за Договором №441/30 і, відповідно - про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених цією угодою, та наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 526 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов'язання: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 692 цього ж Кодексу також встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку, як зазначалось вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення 105645347,40 грн. основного боргу, 12949621,23 грн. 7% штрафу, 13365582,87 грн. пені, 10835897,60 грн. 3% річних, 67749660,66 грн. інфляційних втрат, а всього 210546109,76 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по оплаті отриманого природного газу за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р., яким, зокрема, передбачалось (п. 1.1.), що Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або /та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Водночас, умовами Договору № 1876-БО, передбачалась також і відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання.

Так, згідно п.п. 7.1., 7.2. Договору № 1876-БО, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

При цьому, пунктом 11.1. Договору № 1876-БО встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31грудня 2012 року, а в частинні розрахунків - до їх повного виконання.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач виконав свої зобов'язання за Договором № 1876-БО, здійснивши поставку Відповідачу природного газу в обсягах, передбачених цією угодою, на загальну суму 268567170,15 грн., тоді як Відповідач оплатив отриманий ним від Позивача природний газ тільки частково - на загальну суму 95172162,09 грн., а іншу частину заборгованості - у розмірі 67478735,37 грн. сплатив після укладення між сторонами договору № 441/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014р.

Тобто, розмір основного боргу за поставлений Позивачем у період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. та отриманий Відповідачем природний газ, з урахуванням загальної суми часткового погашення боргу, на момент вирішення даного спору становить 105645347,40 грн.

Незважаючи на такі обставини справи та вимоги норм матеріального права апеляційний господарський суд, приймаючи нове рішення про відмову в позові, обґрунтовував таке тим, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288, на підставі якого і здійснювались розрахунки між сторонами, було визнано таким, що втратив чинність, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.10.2013р. № 730, а тому, Позивачем неправомірно розраховувалась поставка газу за спірний період за вказаною методикою, тоді як з урахуванням умов укладеного Договору №441/30 за яким сторони цієї угоди змінили порядок і строк проведення розрахунків за газ, поставлений по договору №1876-БО, Відповідач перерахував Позивачу кошти в сумі 67478735,37 грн., що свідчить про відсутність прострочення оплати за цим договором і, відповідно - про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених цією угодою, та наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернув належної уваги на те, що поставка природного газу за Договором №1876-БО фактично здійснювались Позивачем ще у 2012р., тобто - на час чинності наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288, і заборгованість Відповідача по оплаті отриманого такого газу виникла саме у 2012 році.

Тому, висновки апеляційного господарського суду про неправомірність розрахунків Позивача за спірний період поставки газу не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства, та не ґрунтуються на зібраних доказах у справі.

При цьому, судом апеляційної інстанції не було надано у повній мірі належної правової оцінки і умовам самого договору купівлі-продажу природного газу №1876-БО від 11.07.2012р., визначеним, зокрема, у його пункті 11.1., за яким, даний Договір діє з 01.08.2012р. до 31.12.2012р., а в частинні розрахунків - до їх повного виконання, що спростовує також і висновки цього ж суду про відсутність прострочення оплати за Договором №441/30 через укладення між сторонами договору №441/30 про організацію розрахунків від 26.09.2014р.

Крім того, останній стосувався виключно організації проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та ін. послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, та не змінював, як йдеться в постанові суду апеляційної інстанції, умов договору № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012 року стосовно порядку і строків проведення розрахунків за поставлений у 2012 році газ.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених норм матеріального права, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даної справи і, зокрема, періоду поставки природного газу та термінам його оплати, з урахуванням умов договору купівлі-продажу природного газу №1876-БО від 11.07.2012р. та договору №441/30 про організацію розрахунків від 26.09.2014р., за наявності факту заборгованості Відповідача по оплаті отриманого ним у період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. від Позивача природного газу, що призвело до неправильних висновків та прийняття ним судового рішення - про відмову в позові.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вказане, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в позові частково та про часткове задоволення позовних вимог, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції, встановивши, що матеріалами справи підтверджено наявність боргу Відповідача у розмірі 67478735,37 грн. за поставку Позивачем газу у період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. та, здійснивши при цьому правильний перерахунок нарахованих Позивачем, зокрема, 3% річних, дійшов правильного висновку про відмову в позові частково, задовольнивши таким чином позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" частково та стягнувши на його користь з КП "Харківські теплові мережі" заборгованість за договором № 1876-БО купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012р. у розмірі 105645347,40 грн., штраф в сумі 12949621,23 грн., пеню за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 13365582,87 грн., 3% річних за період з 14.10.2012р. по 14.04.2015р. в сумі 10741612,25 грн., інфляційні за період з грудня 2012р. по березень 2015р. в сумі 67749660,66 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову у даній справі, яке було прийнято у повній відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню його без змін.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення.

Зважаючи на те, що при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою Позивачем було сплачено 36540,00 грн. судового збору, вказану суму необхідно стягнути на його користь з КП "Харківські теплові мережі".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року у справі № 922/2123/14 скасувати повністю, а рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", код ЄДРПОУ 31557119, ПАТ "Державний ощадбанк України", код банку 351823, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, АБ "Укргазбанк", код банку 320478, 36540,00 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Грек Б.М.

Мамонтова О.М.